Отже, стисло про те, що пропонується містобудівними гуру.

1. Місцева рада затверджує генеральний план населеного пункту, який розробляє її виконавчий комітет, а в Києві та Севастополі – Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Причому термін, відведений раді на прийняття рішення – три місяці. Якщо в установлений термін рішення радою не прийнято, право прийняти таке рішення переходить до обласної ради, а для обласних центрів, Києва та Севастополя – до Кабінету Міністрів України. Законом навіть не передбачено права місцевих рад вносити відповідні зауваження до генерального плану та відправляти проект генплану на доопрацювання. Іншими словами, закон дозволяє винести на розгляд сесії ради будь-який генплан , а якщо відповідна рада його не затвердить, то це зробить орган вищого рівня.

2. На цьому вплив місцевої ради (читай – громади) на планування території, яку вона представляє, закінчується. Процес формування решти планувальної документації перебуває цілковито в руках виконавчих органів. До цієї решти належать план зонування та детальний план території. Грубо кажучи, план зонування – другий по важливості (після генплану) планувальний документ, який визначає зони забудови та встановлює режим їхнього використання. Детальний план території (ДПТ) – третій, найнижчий рівень, можна сказати максимально наближений до людини, що проживає у тому чи іншому населеному пункті. Він визначає параметри забудови земельних ділянок, систему інженерних мереж, потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення тощо – тобто максимально деталізує ті вимоги до забудовника, які треба врахувати при комплексній забудові. Повторю: комплексній , оскільки подібні плани матимуть сенс тільки на тих територіях, де ще вчора було голе поле, а сьогодні планується звести черговий мікрорайон. У кварталах з уже сформованою забудовою, плани зонування та ДПТ можуть хіба що легалізувати ту ситуацію, яка склалась.

3. Архітектурно-містобудівні ради, існування яких передбачено ст. 20 Закону, в основному розглядають проекти містобудівної документації, тобто вищезгаданих генплану, плану зонування та детального плану території. При цьому, містобудівна рада надсилає всім органам, які мають погоджувати дані плани (санітари, пожежні, екологи, органи земельних ресурсів тощо) відповідні розділи і протягом 20 днів ці служби мають надати свої висновки. У разі ж ненадання висновків протягом цього терміну, містобудівна документація вважається погодженою. На цьому робота згаданих служб завершена – вони вже не беруть участі навіть у відведенні земельних ділянок.

4. Громадські слухання проводяться лише щодо генеральних планів населених пунктів. До планів зонування або детальних планів територій не допускають не тільки раду, а й громаду в цілому. Причому за результатами таких слухань зміни до проекту генплану можуть вноситися «у разі потреби». Чим визначається така «потреба» в законі не сказано.

5. Визначено категорії об’єктів, які не потребують дозволу на виконання будівельних робіт. На таких об’єктах забудовник просто повідомляє інспекцію держархбудконтролю або ж реєструє декларацію про початок робіт. І в першому, і в другому випадку ця дія носить формальний характер. Фактично забудовник ставить до відома контролюючий орган, що він розпочинає будівництво. Інспекція повинна зареєструвати таку декларацію у 5-денний термін, відмовити ж може тільки якщо декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.

6. Як тільки забудовник зареєстрував декларацію, він може видаляти зелені насадження зі свого будмайданчика без отримання додаткового дозволу або ордеру місцевої влади. Загалом по зелених насадженнях у межах будмайданчика встановлюється принцип: як тільки забудовник отримає право будувати, автоматично отримується право на знесення зелених насаджень.

7. Проекти будівництва тепер не підлягають погодженню з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, санепідслужби та природоохороними органами. Також для погодження або затвердження проектів будівництва не потрібно розглядати проект на містобудівній раді.

8. Ліквідовується поняття місцевих і регіональних правил забудови.